В ЕПЛ розкритикували нову версію законопроєкту “Про відходи”

У проекті Закону України “Про управління відходами” №2207-1-д, який чекає на друге читання у Верховній Раді, залишилися суперечливі положення, що не відповідають вимогам основних директив ЄС в цій сфері. А дозвільна та ліцензійна діяльність, прописана у ньому, потребує вдосконалення.

Про це заявили у неприбутковій організації “Екологія Право Людина” (ЕПЛ) на її сторінці у Facebook.

На думку експертів, деякі його аспекти зазнали погіршення.  Вони виділили шість таких моментів.

З-під дії проєкту Закону України №2207-1-д виведено металобрухт, що суперечить вимогам Директиви ЄС про відходи, де такого винятку для металобрухту немає. 

“Більше того, Директива передбачає порядок набуття статусу припинення відходів для металобрухту та застосування до відходів металу положень Директиви про відходи. Якщо вивести металобрухт з-під вимог Закону “Про відходи”, то обсяги та потоки відходів металобрухту будуть необліковані, до суб’єктів господарювання, що будуть займатися обробкою металобрухту, не будуть застосовуватися вимоги щодо отримання необхідних дозвільних документів, ведення обліку та реєстрації в Єдиній державній електронній системі у сфері відходів. Також через таке виключення, різні види подібних до металобрухту відходів будуть маскуватися під металобрухт, щоб уникнути зайвих вимог та погоджень, обліку та реєстрації суб’єктів господарювання, тощо”, – вважають у ЕПЛ.

В ЕПЛ говорять, що для більш ефективної реалізації такого принципу державної політики в сфері управління відходами, як простежуваність, слід доопрацювати положення законопроєкту, зокрема щодо обов’язків відповідних суб’єктів в сфері поводження з відходами негайно реєструвати зміни в праві власності на відходи в Єдиній державній електронній системі у сфері відходів.

“В тексті законопроєкту обов’язку проводити онлайн-інформування про збирання, перевезення та оброблення відходів не передбачено, як і не передбачено адекватної відповідальності за невиконання свого обов’язку щодо онлайн-інформування та вчасне внесення даних до Єдиної державної електронної системи у сфері відходів”, – зазначили експерти організації.  

Третій аспект – для запровадження європейської процедури розширеної відповідальності виробника (РВВ), визначення виробника продукції слід доопрацювати, щоб воно відповідало визначенню рамкової Директиви про відходи  – фізична чи юридична особу, яка професійно розробляє, виробляє обробляє, продає чи імпортує продукти (виробник продукції). 

“Згідно законопроєкту, РВВ включає роздільне збирання на всій території України відходів, що утворилися внаслідок споживання/використання продукції, а також подальше управління цими відходами та фінансову відповідальність за таку діяльність. Проте серед заходів немає приймання відходів. Директива ЄС про відходи говорить також про прийняття товарів чи відходів, які утворилися після їх використання від кінцевих споживачів. Прийняття подальших законів, що будуть деталізувати РВВ, не дозволить розширити коло суб’єктів, які будуть відповідати за досягнення мети та цілей РВВ, а обмежить це коло виробниками продукції в тому змісті, який закладено зараз в законопроєкті “Про відходи”.

У статті 15 Суб’єкти у сфері відходів не має виробників продукції та товарів. Якщо їх не включати до цих суб’єктів, то буде складно реалізувати основні положення економіки замкненого циклу, адже саме на рівні дизайну та виробництва продукції закладаються умови, що будуть впливати на обсяг та безпечність відходів та пакування продукції та товарів”, – зазначили екологічні активісти.

У ЕПЛ звертають увагу, що стаття 20 законопроєкту вводить новий орган в сфері управління відходами – Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), та надає її повноваження: затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з видалення побутових відходів; ліцензування господарської діяльності з видалення побутових відходів.  На думку фахівців ЕПЛ, незрозуміло – якою є мета такого ліцензування саме НКРЕКП? Вони зазначають, що безпеку для довкілля від видалення відходів все одно перевіряє дозвільний орган під час ОВД, а рівень впливу на здоров’я людини перевіряється санітарно-епідеміологічною експертизою проектів будівництва, експлуатації чи реконструкції полігонів ТПВ. 

“Також захоронення (видалення) відходів також буде потребувати дозволу на оброблення відходів, що буде видаватися новоствореним ЦОВВ, що буде реалізовувати політику в сфері поводження з відходами. Тому надання додаткових повноважень іншому органу, навіть в сфері комунальних відходів, закріпить безлад з обліком та контролем та державним регулюванням цієї сфери та посилить дозвільний тягар на суб’єктів господарювання (на сьогодні це комунальні підприємства, в більшості), що утримують полігони. На сьогодні чинна версія Закону України  “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг” не містить положень щодо повноважень Комісії в сфері видалення побутових відходів, крім того перша версія Законопроекту, який проголосовано у Верховній раді України, таких повноважень для НКРЕКП не передбачала. Тому, доцільність таких змін та ліцензійної діяльності НКРЕКП є сумнівною, тим більше що об’єкти видалення відходів будь-якої потужності будуть зобов’язані отримувати ліцензію”, – прокоментували в ЕПЛ.

У ЕПЛ також наголосили, що вимоги щодо захоронення відходів на полігонах слід привести до вимог, що передбачені в Директиві про захоронення відходів. У проєкті закону №2207-1-д, на думку активістів, щодо цього є суттєві недоліки.

“Так, у ст.42 в ч.3 дано неповний перелік відходів, що їх забороняється захороняти на полігоні. В п.5 вказано, що відходи, що збираються роздільно для підготовлення до повторного використання та рециклінгу, окрім відходів, що утворюються внаслідок операцій відновлення з роздільно зібраних відходів і видалення яких на полігоні забезпечує найкращий результат для довкілля. Проте Директива про захоронення відходів у ст.6 говорить, що лише відходи, які піддавалися обробці, можуть бути захоронені. Яку ж обробку має на увазі європейський законодавець? Обробка в розумінні цієї директиви означає: фізичний, термічний, хімічний чи біологічний процес, включаючи сортування, що змінює характеристики відходів для зменшення їхнього об’єму чи небезпечних характеристик, полегшення поводження з ними та посилення відновлення. Отож попередня обробка це: 1)  фізичний, термічний, хімічний чи біологічний процес, включаючи сортування; 2) внаслідок цього процесу має мінятися склад відходів, 3) і склад повинен змінитися, щоб зменшити об’єм відходів, небезпечні характеристики відходів, або полегшити поводження з ними чи посилити відновлення. Тому, в законопроєкті слід закласти такі ж положення”, – пояснили експерти ЕПЛ. 

Також у ЕПЛ вважають, що положення статті 43 законопроєкту щодо дозвільної діяльності слід деталізувати для підвищення якості дозвільних процедур, зокрема слід визначити необхідну освіту керівника об’єкта оброблення відходів, а також вимоги до змісту дозволів та ліцензій в сфері управління відходами, щоб останні відповідали вимогам рамкової Директиви про відходи. Також в ЕПЛ кажуть, що в тексті закону слід передбачити обов’язкову перевірку матеріально-технічної бази заявників до отримання дозвільного документу чи ліцензії, та органу, що таку перевірку має право проводити.  

“У такій редакції, що ми побачили цього місяця, даний проєкт закону України “Про відходи” № 2207-1-д не може запустити сміттєву реформу, на яку давно очікує громадськість, добросовісний бізнес та Європейський Союз. Стан справ з відходами в України не дає депутатам право “провалити сміттєву  реформу””, – підсумували в ЕПЛ.

Нагадаємо, Верховна Рада підтримала у першому читанні проект закону “Про управління відходами” (№2207-1д).

Коментарі facebook

коментар

Не пропустіть:  Єврокомісія вказала на повільний прогрес виконання екологічної складової євроінтеграції

Post Author: ecoprostir