Колишній міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак (2016-2019) описав ситуацію у сфері захисту довкілля та перспектив сталого розвитку України.
- Ліквідоване Міністерство екології та природних ресурсів України.
- Національна стратегія екологічної політики до 2030 р., яку затверджено Законом України, не виконується. Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища до 2025, який, згідно з згаданим законом, мав розробити Кабінет міністрів, так і не розроблений взагалі (термін був – жовтень 2019). Хоча ще в серпні минулого року драфт проекту було винесено на обговорення. Тобто зараз в Україні немає дорожньої карти, за якою рухатися.
3. Уряд не подав впродовж року жодного законопроекту в сфері формування політики охорони навколишнього природного середовища.
“Обидва ухвалені минулого року закони – про захист озонового шару та про звітність, моніторинг і верифікацію парникових газів, – розроблено та внесено до парламенту і прийнято в першому читанні ще за моєї каденції. Важливий євроінтеграційний проект закону про зменшення промислового забруднення – відкликано після зміни Уряду. Ще раз акцентую: Кабінет міністрів відкликав законопроект, який не подобався «великим» промисловим забруднювачам”, – написав Семерак.
4. Жодного поступу в імплементації Угоди про асоціацію з ЄС. Ще минулого року Україна практично повернулась в графік виконання Угоди в частині довкілля. Тепер темп знову загублено. Угоду про Асоціацію в цій частині Україна ризикує не виконати.
Також втратили позитивну траєкторію виходу з порушень міжнародних зобов’язань.
“До 2019-го нам вдалося “закрити” кілька справ проти України в міжнародних конвенціях, які тягнулися роками. Зараз на горизонті – нові ризики порушень базових міжнародних конвенцій у сфері довкілля, – зазначив екс-міністр.
5. Катастрофічно зменшено фінансування природоохоронних заходів з Державного бюджету України. На їх виконання у 2019 році закладали трохи більше 1 млрд. грн. У 2020-му влада виділила менше 16,5 млн. грн. (що у 65 разів менше! ).
Ліквідована субвенція з Держбюджету місцевим бюджетам на природоохоронні заходи. Таке фінансування дозволило в період 2016-2019 р., наприклад, побудувати нові системи очисних споруд навколо озера Світязь у Шацьку та у м. Чортків, чи провести протипаводкові роботи на гірських річках Карпат, чи притулки для бездомних тварин і т.д.
6. Зупинені роботи з перетворення майданчика ЧАЕС на екологічно безпечну територію, жодних кроків у розвитку Чорнобильськоі зони, як території змін. Збудована в 2019 р. за «кіотські» гроші державна сонячна електростанція досі не введена в експлуатацію, а це втрата сотень млн. грн.
7. Не підписана жодна угода з інвесторами про розподіл продукції (УРП), а це підрив енергонезалежності України.
На георозвідку зменшено фінансування у 2,5 рази: з 100 млн. у 2019р. до 40 млн. у 2020 р.
8. Провалена реформа екоінспекції.
“Ми ліквідували корумповану Держекоінспекцію, а тепер її відновили та «тусують» керівників! Розроблений нами закон про оновлений орган знято з розгляду. Вже за ініціативи громадськості депутатами зареєстрований законопроект про екологічний контроль, але він досі не розглянутий”, – акцентує Семерак.
9. Ключовий у сфері довкілля Закон «Про оцінку впливу на довкілля» нівельований. На вимогу забруднювачів, в «турборежимі» внесли декілька змін, які зробили його беззубим.
10. Порушується євроінтеграційний Закон про стратегічну екологічну оцінку, який вимагає оцінювати плани державних і місцевих органів з точки зору впливу на довкілля і здоров’я людей. Реалізація цього закону – непростий процес, але коли востаннє ви чули позицію міністерства щодо необхідності СЕО хоча б урядових документів?!
11. «Боротьба» з посухами та деградацією земель призвела до появи пилових бурь по всій країні.
12. Зупинено створення національної системи моніторингу якості атмосферного повітря.
13. Ліси нелегально далі інтенсивно рубають. Закон про заборону рубок у Карпатах не виконується. Знищуються і праліси, які нам вдалося захистити Законом. Хоч зараз профільне міністрество має всі важелі для зупинення рубок, адже Держлісагенство підпорядковується тепер не МінАПК, як це було до 2019-го року.
14. Пожежі неконтрольовані. Лише цієї весни вигоріло тисячі гектарів лісу навколо Києва.
15. Неконтрольовані викиди в атмосферу та скиди забруднення у водні об’єкти. Україна посідає перші місця в світових антирейтингах якості атмосферного повітря. На яких підставах і кому профільне міністерство дає дозволи, громадськості наразі не відомо. Адже інформації щодо виконання забруднювачами взятих на себе зобов‘язань немає.
16. Бурштин нелегально добувають.
17. Кадрова політика хаотична. Досі нема Міністра та Голови Держводагенства, місяцями не було призначено Голів Держекоінспекції, Держагенства зони відчуження.
18. Національна Стратегія управління відходами (затверджена у 2017р.) не виконується. Регіональні плани управління відходами не створені, процес зупинився на рівні літа минулого року. Рамковий Закон про управління відходами провалено у ВРУ та відправлено на повторне перше читання.
19. За рік не створено жодного національного парку і не розширено території ПЗФ. Фінансувння парків зведено до межі навіть не «прожиткового мінімуму».
“З гарних новин – лосю і досі вдалося залишитися в Червоній книзі”, – резюмував політик.
