Чи вдасться Україні подолати проблему сміття

“8 листопада 2017 року в Україні нарешті була прийнята Національна стратегія поводження з відходами. Однак прийняття цього документу не вирішує проблеми сміття, яка стала вже доволі глобальною”.

Про це у блозі на НВ пише Любов Акуленко, виконавчий директор Українського центру європейської політики.

Прийнятий документ, за відгуками експертів, є досить прогресивним. Він включає шість стратегій щодо окремих видів відходів і визначає принципи для регулювання сфери поводження з відходами, які імплементують європейські норми відповідно до Угоди про асоціацію.

“Стратегія створює загальні рамки та засади реформування усієї сфери поводження з відходами. Вона відповідає європейським засадам, зокрема впроваджує 5-ступеневу ієрархію поводження з відходами (від запобігання їх утворенню до видалення), також відображає сучасні політичні тенденції щодо цієї сфери в ЄС, так звану “економіку замкненого циклу”, – коментує Андрій Андрусевич, старший аналітик Ресурсно-аналітичного центру “Суспільство та довкілля”.

Однак стратегія – це дуже загальний документ, і для реального втілення його базових цілей треба провести велику законотворчу роботу.

“Стратегія потребує прийняття низки інших актів, у тому числі законів (близько 10). Окрім законів, потрібно розробити і прийняти національний та регіональні і місцеві плани поводження з відходами. Окрім того, стратегія значно посилює роль регіонів: серед декларованих цілей – значне підвищення ролі регіонів та громадянського суспільства у реалізації загальних цілей та керівних принципів Стратегії”, – додає Андрій Андрусевич.

Позицію експерта підтримують й інші представники громадського сектору.

“Відповідно до Угоди про асоціацію вже настав термін виконання зобов’язань, які стосуються поводження з відходами. Стратегія – це лише візія, а інструментів поки що для втілення немає. Сподіваємось на те, що буде як з країнами Прибалтики, що нам дадуть відстрочку? З 1 січня 2018 року на полігони заборонено вивозити несортоване сміття. А що робити зі сміттям в такому випадку?”, – запитує Ольга Чернявська, координатор освітніх проектів ГО “Україна без сміття”.

Для регіонів, попри все, найгостріше наразі стоїть проблема побутового сміття, яка знаходиться фактично на межі катастрофи. І сортування – чи не єдине рішення, яке назріває.

Відповідно до даних Держстату, у 2016 році утворились 11 млн тонн (без урахування тимчасово окупованих територій, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя) твердих побутових відходів (ТПВ). І, хоча протягом останніх 20 років чисельність населення України постійно скорочується, обсяги утворення побутових відходів лише зростають.

Пересічний українець “насмічує” за рік 250-300 кілограмів побутових відходів різного типу. Оскільки сортування та вторинна переробка сміття – це наразі прерогатива не більше ніж третини українців, то переважна маса сміття потрапляє на полігони та сміттєзвалища.

Відповідно до соціологічного опитування, проведеного Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва та Київським міжнародним інститутом соціології, сортують побутове сміття лише 29% українців. 66% опитаних вказали, що вони не сортують сміття через нестачу спеціальних контейнерів, і 86% з тих, хто нині не проводить сортування, готові це робити у випадку забезпечення відповідних умов.

Не пропустіть:  Грибовицьке сміттєзвалище рекультивовуватимуть по 30 євро за квадратний метр

Домінуючим способом поводження з побутовими відходами залишається їх захоронення на полігонах та сміттєзвалищах. У 2016 році лише 5,8% утворених побутових відходів перероблено, в тому числі 2,71% (1,3 млн куб. метрів) – утилізовано (спалено), 3,09% (1,53 млн куб. метрів) – спрямовано на інші сміттєпереробні комплекси та близько 0,003% (2000 куб. метрів – компостовано. Решту (близько 94%) розміщено на полігонах та сміттєзвалищах, яких станом на 2016 рік в Україні налічувалося 5470, з них 305 (5,6%) перевантажені, а 1646 (30%) не відповідають нормам екологічної безпеки.

Загалом, за експертними оцінками, понад 99% функціонуючих полігонів не відповідають європейським вимогам (Директиві Ради №1999/31/ЄС від 26 квітня 1999 р. “Про захоронення відходів”). Однак проблема зростає: за офіційними даними, щороку утворюється понад 27 тис. несанкціонованих сміттєзвалищ.

“Сортування – найкращий шлях вирішення проблеми ТПВ. Та є і прихильники встановлення зеленого тарифу на спалювання твердого побутового сміття. Але ж не можна спалювати, що може бути перероблене. Папір – дуже цінний ресурс, ми імпортуємо паперу щороку на 47 млн. Пластик теж підлягає переробці і може стати основою, наприклад, для синтепону”,- каже Ольга Чернявська.

Експертка наголошує на тому, що, якщо й вести мову про спалювання сміття, то варто зважати на  екологічність процесу спалювання сміття.

“Прихильники зеленого тарифу апелюють до того, що в Європі сміттєспалювальні заводи розташовані в центрі міста і цілком безпечні. Це так, але там встановлені фільтри вартістю $17 млн кожен. Чи поставлять у нашій країні такі фільтри? Чи буде гарантія, що їх вчасно змінюватимуть? Спалювання сміття – це непогано, але головне, щоб не спалювався цінний і придатний до переробки, або, навпаки, небезпечний ресурс”, – підсумовує експертка.

Загалом зміни щодо поводження з відходами не будуть швидкими, і зустрінуться з великими викликами. Серед ключових викликів експерти РАЦ “Суспільство і довкілля” вирізняють політичну неспроможність органів місцевого самоврядування до встановлення економічно необґрунтованих тарифів на вивезення та захоронення побутових відходів, інституційну та фінансову неспроможність ОДА та ОМС реалізовувати низку очікуваних завдань без методологічної та фінансової підтримки з боку Уряду.

Однак дорогу осилить той, що йде, тож варто починати реформи вже.

Коментарі facebook

коментар

Post Author: ecoprostir