Україна в кліматичних та екологічних координатах Східного Партнерства (частина І)

3-4 жовтня у Києві під час Щорічної конференції Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства представлено експертну оцінку планів ЄС щодо розвитку ініціативи «Східне Партнерство» до 2020 р. – аналітичну доповідь “Україна в координатах Східного Партнерства 2017-2020 рр.”. 

Країни Східного партнерства

Робочий документ щодо 20-ти очікуваних досягнень до 2020 року представляє собою практичний інструмент імплементації політики Східного Партнерства, фокусуючись на конкретних позитивних змінах.

Екопростір представляє оцінку експертів  Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства стосовно досягнень у сфері енергоефективності, довкілля та зміни клімату.

Тему вдосконалення енергоефективності, використання відновлювальної енергії та зменшення викидів парникових газів висвітлював Денис Назаренко, DiXi Group.

Серед цілей, які мають бути досягнуті до 2020 року – скорочення на 20% викидів СО2 не менш, ніж 100 містами, а щонайменше 50 органів місцевого самоврядування мають взяти зобов’язання щодо досягнення амбітніших цілей.

Йдеться про локальні плани дій зі сталого енергетичного розвитку, за допомогою яких міста-учасники Угоди мерів беруть на себе зобов’язання зі скорочення викидів парникових газів.

Експерт стверджує, що вже щонайменше 20 місцевих органів влади країн Східного Партнерства зголосилися до підтримки завдань “Угоди мерів – Схід” під час запуску угоди в жовтні 2016 року в Єревані. Зараз ці завдання знаходяться на початку процесу впровадження, йдеться у звіті.

Однак, ціль навряд чи вдасться досягти: в рамках Угоди мерів до секретаріату було подано 67 планів сталого енергетичного розвитку, з яких прийнято 49, і лише 2 з них містили зобов’язання до 2030 року. “Таким чином, збільшити цей показник з 2-х до 20-ти до листопада 2017 є практично неможливим. Водночас приблизно половина з них вже зараз передбачає більший, ніж 20%, рівень скорочення викидів“, – сказано у документі.

Назаренко вважає, що саме ухвалення цілей 100-ма містами є реалістичним, однак їх імплементація (фактичне скорочення викидів) не
буде можливою без значного поліпшення правового та регуляторного середовища у секторі. “Іншим бар’єром буде відсутність національної системи моніторингу та фіксації скорочення викидів, необхідної для підтвердження досягнення поставленої цілі“, – додав експерт.

Ще одна ціль у цьому розділі – це, по суті, обмін екологічних й енергетичних реформ на допомогу міжнародних фінансових інституцій, зокрема МВФ. Ключовими показниками її досягнення мають стати покращені темпи надання підтримки внаслідок реформ у країнах-партнерах, плановий прогрес проектів, що отримали підтримку, та відповідність європейських інвестицій екологічним вимогам ЄС або міжнародним екологічним вимогам.

Як проміжний результат з досягнення цієї цілі зазначається, що загалом підвищився рівень політичної відповідальності за енергетичну ефективність. Як вказано у звіті, це стало результатом неформального діалогу з питань політики та інвестиційних пріоритетів, встановлених разом із МФІ згідно з Ініціативою з енергоефективності на високому рівні МФІ. Зокрема, йдеться про жорстку прив’язку макроекономічної допомоги МВФ до реальних реформ у сфері енергоефективності. Але власне проміжних результатів цілі не досягнуто, вважають автори документу.

На думку експертів, Україна могла б досягнути цілі без серйозних додаткових зусиль. “Водночас у цілі цього компоненту відсутній чіткий очікуваний рівень зростання обсягів допомоги, що заважає оцінити амбітність. На даному етапі реформування Україна все ще потребує значного покращення регуляторного середовища для залучення більших та довших інвестицій та успішнішої реалізації проектів“, – додають упорядники оцінки.

Не пропустіть:  Україна наближається до створення системи геопросторових даних

Ну і ключовою ціллю цього пакету є виконання умов Паризької угоди та можливість розповісти про власні національні довгострокові стратегії щодо зменшення викидів парникових газів.

Хоча Україна була однієї із перших країн, які ратифікували Паризьку угоду та подала у вересні 2016 року свій Національнио визначений внесок (проміжна ціль до Саміту СхП 2017 року), але український уряд досі не виявив значної активності у її запровадженні. Хоча Паризька угода не покладає поки що фактичних зобов’язань зі скорочення викидів, послаблює її прийняття вкрай загальних концептуальних документів, а про найближче прийняття секторальних правил з імплементації угоди так нічого і не вказує.

Актуальною ціллю до 2020 року залишається прийняття якісної стратегії низьковуглецевого розвитку країни. Проте, за даними звіту, чинний проект такої стратегії не має офіціної підтримки з боку уряду. “В поточному темпі та без значного прискорення нормотворчої роботи досягти поставленої цілі із завершення розробки такої концепції до 2020 р. буде неможливо“, – зазначають розробники документу.

Попри амбітне прийняття Паризької угоди, на низькому рівні залишається вдосконалення діяльності з моніторингу, звітування та перевірки викидів парникових газів відповідно до угоди. Проміжні результати у цьому напрямку відсутні. Попри порушення термінів, зазначених у Плані імплементації Директиви 2003/87/ЄС, та у відповідній концепції, затвердженій робочою групою при Мінприроди ще у 2015 р., проект рамкового закону так і не був розроблений. Автори звіту стверджують, що головною проблемою є пасивність відповідальних державних органів. Але за умови активної позиції Мінприроди та результативного голосування ВРУ Україна цілком реалістично зможе досягти таку ціль.

Завершальною метою у цьому пакеті серед країн Східного партнерства є наявність до 2020 року хоча б одного масштабного інвестиційного інструменту для діяльності у сфері клімату, й проміжним результатом є відповідно запуск такого інструменту, погодженого з країнами та МФІ.

Єдиним таким інструментом (поки що) для зменшення споживання енергії та боротьби зі змінами клімату упорядники звіту називають прийняття закону України “Про Фонд енергоефективності”та пакет супутніх документів. “Фінансування Фонду з державного бюджету на
цей рік складає 400 млн грн., очікуване зовнішнє фінансування складе до 100 млн євро. Водночас, за підрахунками фахівців, для досягнення цілей низьковуглецевого розвитку до 2030 року Україні необхідно залучити 75-100 млрд євро інвестицій, тільки 30% з яких припадають на житловий фонд“, – стверджують автори. На їх думку, запровадження нових інвестиційних інструментів у кліматичній сфері є нагальною необхідністю, а успіх є дуже вірогідним.

Загалом експерт зазначає, що найбільша результативність у скороченні споживання енергії для України може бути отримана від на-
лежної і швидкої імплементації Директив 2012/27/ЄС (про енергетичну ефективність) та 2010/31/ЄС (про енергетичні характеристики будівель). Для країн СхП, які є Договірними Сторонами Енергетичного Співтовариства (Україна, Молдова, Грузія), юридично обов’язкові зобов’язання з імплементації ключового законодавства ЄС в енергетиці (включаючи ці дві Директиви) є вирішальними факторами, і сприяння та прискорення їхнього виконання у пріоритетах програм Східного Партнерства значно посилило б продуктивність таких програм.

Продовження про успіхи України та досягнення у сфері довкілля очікуйте найближчим часом. 

Вікторія Яшкіна

 

 

 

 

Коментарі facebook

коментар

Post Author: ecoprostir