Автор: Андрій Андрусевич, старший аналітик РАЦ “Суспільство і довкілля”
13-16 червня в Мінську відбулась Сьома Нарада сторін Конвенцїі Еспо з оцінки впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті. Те, що відбувалось протягом тижня у Мінську важко назвати рівноправними переговорами чи переговорами взагалі. Блок держав Європейського Союзу навіть не намагався надати цьому процесу видимості чесної гри, відверто ігноруючи процедуру, попередню практику та, часто, просто здоровий глузд.
«Атомний» блок питань
Найважливішим і найскладнішим було обговорення рішення про дотримання конвенції Еспо сторонами. Таке рішення приймається кожного разу, за результатами розгляду конкретних справ (випадків) порушення країнами вимог конвенції спеціальним органом – Комітетом з питань імплементації.
Цього разу, низка таких справ стосувалась атомної енергетики. «Порушниками» розглядались Україна (продовження строків експлуатації РАЕС), Білорусь (будівництво АЕС) та Великобританія (будівництво АЕС). Повністю ігноруючи попередню практику, на Мінській Нараді сторін ЄС почав змінювати текст щодо Великобританії, а українське та білоруське питання було винесене «в коридор», тобто не обговорювалось у залі. Так, щодо «білоруської» частини рішення взагалі було створено закриту переговорну групу, яка працювала паралельно з основними переговорами. Основні ж переговори перетворились на обговорення робочого плану на наступні три роки.
У результаті, рішення щодо дотримання не було прийняте взагалі. Його доопрацювання покладено на Комітет з питань імплементації, а для прийняття буде скликана спеціальна позачергова Нарада сторін Конвенцїі Еспо (к.2018-поч.2019).
Українське питання
Українська делегація намагалась максимально скористатись політичним моментом: напередодні Президент України підписав Закон «Про оцінку впливу на довкілля». Тому, наша делегація наполягала на прийнятті окремого рішення по одній з двох своїх справ (каналу Дунай-Чорне море), проект якого передбачав незручні політичні санкції (призупинення прав за конвенцією). Зрозуміло, що прийняття такого рішення також би дозволило Мінприроди більш ефективно виконувати домашню роботу одразу після наради, а тепер доведеться чекати півтора року до позачергової Наради сторін. А через півтора року політичний ефект від прийняття закону вже згасне, і доведеться пояснювати чи працює закон на практиці (зокрема, це вимагає прийняття низки підзаконних актів). Делегація України, слід зазначити, докладала усіх можливих зусиль, проте переконати ЄС не вдалось. Навіть кілька слів у звіті про те, що держави «вітають прийняття закону про ОВД Україною» викликали тривалу і нездорову дискусію з делегацією ЄС.
У підсумку, такий перебіг переговорів свідчить про величезний вплив атомного лобі на позицію ЄС, готовність ЄС застосовувати подвійні стандарти, змінювати правила гри. ЄС має «монопольне» становище на таких переговорах у рамках європейських структур ООН, оскільки в разі голосування держави ЄС мають більшість. У попередні роки політична легітимність цього забезпечувалась, зокрема, шляхом створення незалежного механізму з питань дотримання, оскільки центральний його елемент – Комітет з питань імплементації – складається не лише з представників ЄС і працює доволі неупереджено. Цього ж разу, уся робота комітету була перекреслена і ЄС почав «переглядати» результати його роботи, що означає вже не незалежний розгляд, а політично заангажовану оцінку. Така політизація механізму дотримання однозначно підриває довіру до нього з боку усіх держав. Мабуть, це означає потребу в його повному «перезавантаженні».
Оригінал блогу був опублікований 19 червня сторінкою РАЦ “Суспільство і довкілля” у facebook. Блог є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Точка зору «Екопростору» може не збігатися з точкою зору автора.
