“Зелена Хвиля”: COP23: обриси нової світової кліматичної політики

8 листопада завершилася 23 Конференція Cторін Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату (COP23), під час якої делегати працювали над структурою документів, що мають бути затверджені вже наступного року і визначатимуть світову кліматичну політику після 2020 року, пише Микола Шлапак для ГО “Зелена Хвиля”.

Паризьку угоду ратифікували уже 170 країн, але динаміка викидів парникових газів засвідчує, що декларацій намірів зовсім недостатньо для уникнення наслідків зміни клімату.

Динаміка викидів парникових газів

Світові викиди парникових газів продовжують зростати, незважаючи на всі зусилля з розвитку відновлюваної енергетики та підвищення енергоефективності, але темпи зростання сповільнюються.

За даними Emission Gap Report, оприлюдненого напередодні кліматичної конференції, загальні викиди парникових газів у 2016 році склали 51.9 млрд тонн СО2 еквіваленту*.

Існуючі інструменти кліматичної політики не в силі стримати подальше зростання викидів парникових газів. За сценарієм “Current policy trajectory” викиди зростатимуть і до 2030 року сягнуть майже 60 млрд тонн СО2 еквіваленту.

Більше того, навіть якщо усі заходи, заявлені країнами, які ратифікували Паризьку угоду, в тому числі й ті, щодо яких країни виставили певні умови, будуть реалізовані до 2030 року, світові викиди всеодно зростуть до рівня 52.8-55.2 млрд тонн СО2 еквіваленту.

Аби вийти на траєкторію стримування підвищення температури на планеті до рівня суттєво меншого ніж на 2 градуси Цельсія у порівнянні із доіндустріальними рівнями, світові викиди парникових газів у 2030 році мають скоротитися до 41.8 млрд тонн СО2 еквіваленту. Таким чином, світ має додатково скоротити викиди на цілих 11 млрд тонн СО2 еквіваленту на рік. Аби уникнути підвищення температури на планеті на 1.5 градуси Цельсія річні скорочення викидів мають зрости ще на 5 млрд тонн СО2 еквіваленту.

Національні зобов’язання

Однак, є і добрі новини. За даними дослідження консалтингової компанії Ecofys, потенціал скорочення викидів за допомогою вже наявних технологій у 2030 році складає між 30 і 36 млрд тонн СО2 еквіваленту. Дослідження охоплювали існуючі технології у секторі сільського господарства, будівель, енергетики, промисловості, транспорту та землекористування, які дозволяють скорочувати викиди парникових газів при витратах не більше 100 доларів на тонну СО2 еквіваленту. Важливо, що більшість технологій уже успішно використовуються у багатьох країнах, залишається їх масштабувати та поширювати.

Для подолання прірви між існуючими рівнями викидів та траєкторією скорочення викидів для досягнення мети Паризької угоди національні зобов’язання мають бути посилені і переглянуті якомога раніше.

За даними спеціально створеного реєстру, свої перші національно визначені внески подало вже 164 Сторони Паризької угоди. Очікується, що домовленості про нові більш амбітні зобов’язання будуть досятнуті вже наступного року в рамках діалогу між Сторонами Паризької угоди, що розпочнеться у січні (діалог Таланоа).

Вимоги до національно визначених внесків ще мають бути визначені на наступній конференції Сторін Паризької угоди, адже поки що відповідний документ складається із 180 сторінок і є фактично конспектом пропозицій усіх країн. Національно визначені внески міститимуть не лише ціль зі скорочення викидів, але й заходи з адаптації, оцінку потреби у фінансовій та технологічній допомозі, інформацію про законодавче підкріплення заявлених цілей, наміри використовувати ринкові і неринкові механізми Паризької угоди та інші елементи.

Поточний національно визначений внесок України полягає в планах не перевищити у 2030 році 60% від рівня викидів 1990 року. Іншими словами, передбачається зростання викидів до рівня орієнтовно 1995 року.

Саме фактичне зростання викидів замість його скорочення спричиняє критику позиції нашої держави і українськими громадськими організаціями, і міжнародними експертами.

Україна має всі можливості для суттєвого посилення цілі зі скорочення викидів. Для прикладу, ціль зі скорочення викидів на 55% до рівня 1990 року передбачатиме відновлення економіки без зростання рівня викидів у порівнянні із рівнем 2011 року, коли Україна демонструвала високі темпи реального економічного зростання.

* – 65% до рівня 1990 року

Проект стратегії низьковуглецевого розвитку України до 2050 року містить декларацію наміру до 2050 р. скоротити викиди парникових газів до рівня 35% від 1990 р. (скорочення на 65%). Однак, відповідно до проекту документу розвиток відновлюваної енергетики, підвищення енергоефективності і модернізація економіки дозволяє досягнути такого рівня скорочення у секторах “Енергетика” та “Промислові процеси” уже у 2030 році.

Більш амбітна національна ціль не ставить під загрозу розвиток економіки України, але посилить позиції України у міжнародних перемовинах і відкриє додаткові можливості для використання кліматичного фінансування та нових ринкових і неринкових інструментів Паризької угоди.

Кліматичне фінансування

Основними операційними інституціями фінансового механізму Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату і Паризької угоди є Зелений кліматичний фонд (Green Climate Fund) та Глобальний екологічний фонд (Global Environment Facility).

Зелений кліматичний фонд затвердив фінансування 54 проектів та програм у 73 країнах, що розвиваються, загальним обсягом 2,65 млрд доларів. Протягом останього року кількість затверджених проектів збільшилася вдвічі. Більшість проектів буде реалізовано у найменш розвинутих країнах світу, малих острівних державах, що розвиваються, та країнах Африки. Очікується, що уже затверджені проекти скоротять викиди парникових газів на 1 млрд тонн на рік.

Україна залишається за межами отримувачів кліматичного фінансування від Зеленого кліматичного фонду, тому має акцентувати увагу на залученні фінансування з інших джерел.

Глобальний екологічний фонд лише за минулий фінансовий рік надав 159 мільйонів доларів на проекти, спрямовані на боротьбу зі зміною клімату. 28 проектів мають скоротити викиди парникових газів на 56 мільйонів тонн СО2 еквіваленту. Загальні ж витрати ГЕФ за весь час на 876 кліматичних проектів склали 5.3 млрд дол.

ГЕФ приділяє основну увагу країнам, що розвиваються, але країни з перехідною економікою також можуть отримати фінансову підтримку на заходи зі зниження викидів. Україна протягом останніх 3 років отримала 19,3 млн доларів фінансування від Глобального екологічного фонду, майже 15 з яких передбачено на кліматичні проекти (з близько 1 млрд доларів, виділених ГЕФ на кліматичні проекти за цей період). Одним з проектів, який реалізується за підтримки ГЕФ та ЄБРР є проект з розвитку кліматичних технологій – Finance and Technology Transfer Centre for Climate Change (FINTECC).

Наразі відбувається фомування напрямів діяльності ГЕФ на наступний чотирирічний період (липень 2018 – червень 2022), в яких питання зміни клімату відіграватимуть важливе місце. ГЕФ підтримуватиме реалізацію проектів, які відповідають пріоритетам національно визначених внесків, зокрема, проектів підвищення стійкості міст до наслідків зміни клімату, розвитку відновлюваної енергетики та покращенню енергоефективності, а також продовжуватиме допомагати країнам в адаптації до наслідків змін клімату.

З огляду на обмеженість доступу до основних фінансових інструментів Паризької угоди для України важливим є також залучення кліматичного фінансування черех розвиток двостороннього співробітництва та співпраці із міжнародними фінансовими установами.

Залучення Україною міжнародної допомоги з розвитку на кліматичні проекти. Джерело OECD / DAC

Ринкові механізми

Не пропустіть:  Мінекології перевірило лише третину підприємств, що працюють із небезпечними відходами

Проекти механізму чистого розвитку – основного ринкового механізму Кіотського протоколу – продовжують випускати сертифіковані скорочення викидів, але попит на них мінімальний, а ціна коливається в районі 20 Євро центів.

Для дієвого стимулювання проектів зі скорочення викидів ціна вуглецевих одиниць має принаймні повернутися до максимальних рівнів 2008 року, що перевищували 20 Євро. Зростання вартості вуглецевих одиниць вимагає збільшення попиту через підвищення амбітності національних цілей зі скорочення викидів парникових газів.

Стаття 6 Паризької угоди визначає два напрями для використання ринкових інструментів:

  • добровільна співпраця між країнами із передачею вуглецевих одиниць (“використання переданих на міжнародному рівні результатів пом’якшення зміни клімату”) – стаття 6.2 Паризької угоди;
  • використання нового ринкового механізму Паризької угоди – так званого механізму сталого розвитку (“механізму внеску до пом’якшення викидів парникових газів і підтримки сталого розвитку”) – стаття 6.4 Паризької угоди.

Під час кліматичної конференції у Бонні було підготовлено каркас правил, умов та процедур для механізму сталого розвитку та керівних вказівок для добровільної співпраці між країнами, які мають бути доопрацьовані та затверджені нарадою Сторін Паризької угоди у 2018 році. Документи містять лише загальні обриси майбутніх правил, але дозволяють зрозуміти ключові вимоги до майбутніх проектів та ініціатив.

Добровільна співпраця між країнами може мати різноманітні форми, наприклад, обмін вуглецевими одиницями національних систем торгівлі викидами, торгівлю вуглецевими одиницями від секторальних механізмів скорочення викидів парникових газів чи навіть пряму торгівлю вуглецевими одиницями між країнами, що може бути пов’язана із наданням кліматичного фінансування. Ретельний і прозорий облік вуглецевих викидів буде важливою передумовою такої співпраці.

Схематичне зображення можливої добровільної співпраці із передачею вуглецевих одиниць

Нові ринкові механізми Паризької угоди передбачатимуть більш комплексний підхід до розробки проектів у порівнянні із Кіотським протоколом, адже окрім оцінки скорочень викидів парникових газів буде приділятися увага досягненню цілей сталого розвитку, дотриманню вимог до охорони довкілля, прав людини, врахуванню коментарів зацікавлених сторін та включенню заходів з адаптації до наслідків зміни клімату. Велика увага приділятиметься прозорості розрахунку скорочень викидів для забезпечення загального скорочення викидів внаслідок реалізації проектів.

За аналогією із проектами спільного впровадження та механізму чистого розвитку для проектів механізму сталого розвитку буде запроваджено принцип додатковості – скорочення викидів повинні бути додатковими до будь-яких скорочень викидів, які мали б місце без використання ринкових інструментів Паризької угоди. Іншими словами саме надходження від продажу вуглецевих одиниць повинні мати вирішальне значення у рішенні про реалізацію проектів.

Відкритими залишаються питання щодо складу та процедур роботи наглядового органу механізму сталого розвитку, однак у великій мірі контроль за проектами буде базуватися на досвіді реалізації проектів механізму чистого розвитку. Очікується, що наглядовий орган затверджуватиме методології, реєструватиме проекти, акредитуватиме незалежних аудиторів, а також відповідатиме за відкритість інформації і звітність щодо проектів механізму сталого розвитку. Проте розподіл обов’язків між міжнародним наглядовим органом та національними уповноваженими органами залишається предметом дискусій.

Важливим елементом правил, умов та процедури для механізму сталого розвитку будуть вимоги та обов’язки для країн, які захочуть реалізувати проекти на своїй території. Наразі каркас документу містить, зокрема, загальні умови щодо ратифікації Паризької угоди, ведення національного реєстру викидів парникових газів і підготовки кадастру викидів, затвердження національно визначеного внеску та національного уповноваженого органу.

Розвиток ринкових механізмів та національних інструментів визначення ціни на вуглецеві викиди є передумовою для створення економічних стимулів для скорочення викидів парникових газів. Нагадаємо, за консервативними оцінками, шкода від викидів 1 тонни вуглекислого газу оцінюється щонайменше в 30 Євро. Однак, 90% усіх викидів вуглекислого газу внаслідок споживання енергії на даний момент обкладаються меншими стягненнями у формі податків або плати за права на викиди. Для масового запровадження кліматичних технологій плата за викиди має зрости до 100 Євро за тонну.

Майбутнє вугільної генерації

Скорочення споживання вугілля було одним із важливих факторів стабілізації викидів СО2 від спалювання палива протягом минулих трьох років.

Під час кліматичної конференції Великобританія та Канада спільно з 17 іншими країнами, а також окремими регіонами започаткували міжнародну ініціативу Powering Past Coal, метою якої є поступова відмова від використання вугілля для виробництва електроенергії. До ініціативи, зокрема, доєдналися Франція, Нідерланди, Мексика, Данія та Португалія. Відповідно до декларації нової ініціативи її засновники прагнутимуть збільшити кількість учасників до 50 вже до наступної кліматичної конференції.

>Роль вугілля в енергетиці країни і загальна потреба в електроенергії суттєво впливає на силу закликів до відмови від вугілля.

Для України з часткою вугільних ТЕС у виробництві електричної енергії на рівні 34-41% протягом останніх 5 років повне відмова від вугілля є лише далекою перспективою. Навіть революційний сценарій розвитку енергетики України відповідно до дослідження “Перехід України на відновлювану енергетику до 2050 року“, передбачає збереження суттєвих обсягів вугільної генерації до 2045 року. Проте зменшення обсягів використання вугілля і модернізація вугільної генерації із значним підвищенням ефективності використання палива та зниження викидів забруднюючих речовин є вкрай необхідною і нагальною.

Підсумки

Вже наступного року на кліматичній конференції у Польщі мають бути затверджені правила та керівництва, які дозволять запрацювати Паризькій угоді для стримування підвищення температури на планеті та адаптації до наслідків змін клімату. Однак, до того часу країни ще повині зробити чимало і вдома, і під час проміжних кліматичних перемовин наступного року. Підвищення амбітності національно визначених внесків, розробка нових механізмів і політики скорочення викидів, покращення прозорості і повноти обліку викидів парникових газів – це основні домашні завдання для багатьох країн, в тому числі і для України.

———

* Це менше, ніж оцінка наведена у минулорічному Emission Gap Report для 2014 року (52.7 мільярдів тонн СО2 еквіваленту), але більше ніж відкориговані внаслідок оновлення статистичних даних та коефіцієнтів обсяги викидів – 51.7 млрд тонн СО2 еквіваленту у 2014 році.

Автор: Микола Шлапак, консультант компанії КТ-Енергія. Розробник і автор сайту Зелена Хвиля

Коментарі facebook

коментар

Post Author: ecoprostir