Експерти Ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля» здійснили аналіз екологічних показників з останнього Індексу людського розвитку 2016, який щорічно готує Програма розвитку ООН, а також дослідили місце України у цьому рейтингу.
Окрім загальновідомого рейтингу країн, Індекс людського розвитку (ІЛР) також пропонує додаток щодо показників сталого розвитку, який об’єднує 15 індикаторів у сферах «екологічна сталість», «економічна сталість» та «соціальна сталість», що відповідає трьом класичним складовим поняття сталого розвитку. Екологічна сталість (представлена нижче таблицею) включає п’ять індикаторів: споживання енергії з відновлюваних джерел, викиди СО2 (річний приріст та тон на особу), площа лісів та відбір прісної води.
На відміну від самого ІЛР, індикатори сталого розвитку не пропонують індексу (чи рейтингу) країн, проте дозволяють подивитись ширше на контекст людського розвитку кожної країни.
По кожному індикатору (окрім показника лісистості) країни були згруповані у три групи, приблизно з однаковою кількістю країн. Іншими словами, по індикаторам не було обрано цільових показників сталості. Результат такого групування відображений відповідно трьома кольорами (топ-група, середня група та найнижча група).
«Із чотирьох доступних для України індикаторів по двом ми опинились у найнижчій групі (за споживанням енергії з відновлюваних джерел та викидами вуглекислого газу на особу), і по двом індикаторам – у середній групі (за приростом лісистості та відбором прісної води)», – йдеться у бліц-аналізі організації.
У РАЦ «Суспільство і довкілля»» зауважують, що лісистість України не зросла на 4% з 1990 року (реально частка площі лісів до суходолу зросла з 15,47% у 1990 до 16,15% у 2014. – «Вказані 4,1% вочевидь означають приріст площі лісів в абсолютних величинах, а не їх частки у території країни (лісистості)».
Викиди вуглекислого газу є індикатором кліматичної сталості економіки. Водночас, використаний показник – тон СО2/особу/рік – не є вдалим для цілей оцінки сталості. Більш коректним, на нашу думку, мало б використання показника вуглецевої інтенсивності економіки, який б враховував викиди усіх парникових газів на одиницю ВВП.
«Чинна стратегія сталого розвитку «Україна – 2020», не зважаючи на таку амбітну назву, практично не містить показників (індикаторів) сталості у жодній сфері – екологічній, соціальній чи економічній. На нашу думку, сталий розвиток держави слід вимірювати комплексом індикаторів, які відображають усі три компоненти поняття сталого розвитку. Зокрема, методологічною основою для створення комплексу таких індикаторів можуть бути Індикатори зеленого зростання ОЕСР, апробовані нашим Центром в Україні», – резюмують фахівці.
