Оринальний матеріал опубліковано на веб-сайті Європейська Правда.
Що дасть Україні приєднання до нових екологічних ініціатив ЄС?
Останнім часом на урядовому рівні та в експертному середовищі лунає багато думок щодо “приєднання” України до European Green Deal – плану перетворення Європи на перший у світі кліматично нейтральний континент.
Спробуємо розібратися, що таке European Green Deal, яка його мета і яким змістом він наповнений – і, головне, як цей план дій Європейського Союзу може бути корисним для України. А одночасно – чи несе він ризики для Києва.
Курс на 2050
Європейський зелений курс не є “угодою” ні за формою, ні за змістом. Це – стратегія і програма дій вищого органу виконавчої влади в ЄС. Найближча українська аналогія – програма дій Уряду.
Назва, обрана Європейською комісією для своєї амбітної програми, має безпосередню аналогію з відомим Новим курсом (New Deal) президента США Франкліна Рузвельта (який був комплексною програмою для подолання періоду глибокої депресії в США у 1930-х роках).
Саме тому European Green Deal – це не угода, а “курс”, запропонований новопризначеною Європейською комісією як назва для своєї стратегії та програми дій до 2024 року.
11 грудня 2019 року прийнято Комюніке Європейської комісії “Європейський зелений курс”. Європейський парламент в цілому підтримав цю програму своєю резолюцією 15 січня 2020 року.
Європейський зелений курс (ЄЗК) – це програма дій Єврокомісії, мета якої – перехід до 2050 року до кліматично нейтральної Європи.
Політично – це відповідь на виклик глобальних проблем зміни клімату, забруднення, втрати біологічного різноманіття і, відповідно, позиціонування ЄС як глобального лідера.
За змістом комюніке Європейської комісії – це “початкова дорожня карта ключових політик і заходів, необхідних для досягнення Європейського зеленого курсу”.
Європейський зелений курс – це не лише про енергетику і довкілля. Він встановлює пріоритети практично в усіх сферах діяльності ЄС. Конкретні політики та заходи, передбачені ЄЗК, включають:
– прийняття низки стратегій (розумної секторальної інтеграції, промислової стратегії, плану дій з кругової економіки, реформування будівельної галузі, стратегії розвитку ВЕС на морях, стратегії щодо хімічних речовин, стратегії щодо біорізноманіття);
– ухвалення “Кліматичного закону” та нових редакцій регламентів і директив у сферах енергетичного оподаткування, транспорту, сільського господарства, відходів;- фінансові інструменти, зокрема механізм так званого “справедливого переходу”.
Навіщо це Україні?
Однією з центральних ідей ЄЗК є глобальне лідерство ЄС.
На думку Європейської комісії, перехід до кліматично нейтральної Європи потребує ефективних дій з боку сусідів ЄС, тому ЄЗК передбачає розробку “дипломатії зеленого курсу”, щоби переконувати та підтримувати інших партнерів. Це включатиме розвиток екологічних, енергетичних та кліматичних партнерств з країнами-сусідами.
Європейський Союз є беззаперечним лідером за обсягом надання міжнародної допомоги з розвитку іншим країнам та фінансує понад 40% проєктів зі зміни клімату у світі. Одним із ключових для України буде нова фінансова програма зовнішньої допомоги ЄС – Інструмент сусідства, розвитку та міжнародної співпраці, який об’єднає усю зовнішню допомогу ЄС і, щонайменше 25% буде спрямовано на цілі з питань зміни клімату.
Україна має активно включитися в обговорення та погодження відповідних складових елементів цього інструменту.
Адже визначені зараз пріоритети працюватимуть аж до 2027 року.
Своїми останніми діями уряд демонструє розуміння важливості ЄЗК для України. Саме цим пояснюється презентована днями Концепція “зеленого” енергетичного переходу України до 2050 року та створення спеціальної міжвідомчої робочої групи на чолі з віцепрем’єром з євроінтеграції.
Концепція навіть була представлена як “Ukraine Green Deal”, вочевидь, щоби продемонструвати політичний резонанс з боку України.Україна також була ініціатором обговорення питання долучення України до ЄЗК під час засідання Ради асоціації, що відбудеться 28 січня у Брюсселі.
Обговорюючи це питання з ЄС, треба брати до уваги кілька важливих моментів.
Перш за все, European Green Deal для нас – це зовнішній фактор, який нам потрібно розглядати з точки зору як можливостей, так і загроз, які він створює для України.
Стратегічні можливості – це і про сприятливі фактори ЄЗК на шляху України до членства в ЄС, це і про спільну енергетичну безпеку, і потенціал України у скороченні викидів парникових газів, і особлива роль у збереженні біорізноманіття (праліси, Чорне море, мігруючі види). Зрештою, це і нові фінансові перспективи для України (“зелені” інвестиції, кредити, міжнародна технічна допомога).
Проте не варто забувати й про можливі ризики від впровадження Green Deal.
Такі загрози можуть включати широке коло питань: від торгівлі (наприклад, намір ЄС ввести вуглецеве мито на імпорт) до макрофінансової допомоги (можна очікувати екологічних умов її надання). Виявлення цих потенційних загроз має стати першочерговим завданням для уряду.
По-друге, не слід забувати про виконання домашнього завдання за Угодою про асоціацію, адже там є багато необхідного для зеленого переходу.
Це й імплементація законодавства ЄС у сфері охорони природи, зміни клімату, управління відходами, атмосферного повітря, промислового забруднення; і величезний блок питань з енергетики, зокрема, запуск нових механізмів за оновленим додатком.
По-третє, засідання Ради асоціації може мати цілком практичний результат – оновлення відповідних двох додатків до Угоди про асоціацію (довкілля та клімат) як запорука ефективного енергетичного, екологічного і кліматичного партнерства України та ЄС.
Додатки повинні вирішити не лише питання актуалізації директив і регламентів, які вже включені (а особливо – усього додатка з кліматичної політики), але й охоплення важливих з точки зору ЄЗК нових сфер (наприклад, хімічні речовини) та впровадження вкрай важливих механізмів імплементації законодавства ЄС у цій сфері.
ЄЗК – не вилитий у бронзі, над наповненням його окремих елементів йде щоденна робота, яка потребує досягнення складних компромісів між державами-членами ЄС. Багато механізмів ще лише на етапі планування, низка рішень потребуватиме затвердження Європейським парламентом.
Саме цей “живий” процес створює простір можливостей для України знайти своє місце в Європейському зеленому курсі.
Автор: НАТАЛІЯ АНДРУСЕВИЧ, голова правління Ресурсно-аналітичного центру “Суспільство і довкілля”, координатор Робочої групи 5 “Енергетика, транспорт, довкілля та зміна клімату” Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС
