Політичні партії мають більше приділяти уваги моніторингу довкілля, питанням раціонального використання природних ресурсів і забезпеченню доступу до інформації до таких даних, й належному природоохоронному контролю, вважають експерти-екологи. За їх аналізом, тільки 7 партій із 20 найактивніших українських політичних партій містять природоохоронні питання у своїх програмах.
Низка екологічних НУО підготували комплекс рекомендацій для дій у різних сферах охорони довкілля, які політичним партіям пропонують включити до власних програм. Програма складається із чотирьох розділів – горизонтальні зміни (реформи сфер державного управління та системи охорони довкілля), вирішення секторальних проблем, вплив війни на довкілля та екологічне правосуддя.
Пропозиції експерти організацій озвучили під час прес-конференції в Українському кризовому медіа-центрі.
“Серед політиків немає усвідомлення, що довкілля є наскрізним і зачіпає всі сфери діяльності людини, економіку, і, в першу чергу, стан довкілля впливає на стан здоров’я людей […]. Кожна партія незалежно від її ідеології повинна була б мати у своїй діяльності таку складову”, – зазначила Олена Кравченко, виконавчий директор міжнародної благодійної організації «Екологія – Право – Людина».
Екологи зазначають, що сьогодні в Україні фактично відсутній системний моніторинг довкілля. На думку експертів, варто створити окремий незалежний орган нагляду, напряму підпорядкований Кабінету міністрів, який би оцінював рішення усіх інших відомств з точки зору впливу на довкілля.
“Без побудови нової системи нагляду контролю і моніторингу ми не досягнемо жодних зрушень у сфері охорони довкілля. Система має бути вибудувана так щоб бути максимально зрозумілою і прозорою – корупція боїться прозорості і публічності”, – зазначила Кравченко.
Інший важливий пукнт, який варто включити до програм партій – система відповідальності за завдану шкоду довкіллю.
“Якщо зараз якесь підприємство забруднить воду і загине риба, або відбувається забруднення повітря – складають лише протокол на працівника, з нього стягують 400-500 гривень, які йому потім компенсовує керівництво, а кінцеві бенефіціари не страждають жодним чином, тому юридична особа не змінює свою поведінку. Саме по собі підвищення штрафів нічого не змінить. Має бути введена відповідальність для юридичних осіб, як адміністративна, так і кримінальна”, – наголосила Наталія Куць, юрисконсульт, аналітик МБО «Екологія – Право – Людина».
Крім того, необхідно створити ефективну систему використання коштів, сплачених як екологічний податок і штрафи за завдану шкоду. Зараз лише 45% цих коштів надходять у спеціальний екологічний фонд, решта йдуть у загальний фонд державного і місцевого бюджету і можуть використовуватися на будь-які інші потреби.
“Проблеми, які потребують нагального вирішення, є практично у всіх галузях. Це, серед іншого, контроль за чистотою повітря і води, використання землі, надр і води без завдання шкоди довкіллю, контроль за використанням шкідливих речовин у господарській діяльності, управління відходами. Особливо гостро стоїть питання оновлення очисних споруд, роздільного збору сміття та впровадження норми про відповідальність виробників за збір і переробку/утилізацію їхньої продукції чи упаковки від неї. Зараз Україна щороку продукує 10-11 мільйонів тонн побутових відходів. 94-95% із них захоронюються на полігонах, розповіла Алла Войціховська, еколог МБО «Екологія – Право – Людина».
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, Україна – 4-та у Європі за кількістю смертей на 100 тисяч мешканців внаслідок забруднення повітря (137 на 100 тисяч мешканців).
«З найперших необхідних кроків – мають бути переглянуті усі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, і узгоджені з відповідним європейським законодавством; створена система моніторингу атмосферного повітря», – зазначила Катерина Норенко, еколог, аналітик МБО «Екологія – Право – Людина».
Окремий блок рекомендацій присвячений впливу на довкілля війни на сході України. Поки що цей аспект не згаданий у жодній з досліджених програм політичних партій. Експерти радять створити на базі Мінекології спеціальну робочу групу, яка б здійснила аналіз стану довкілля у зоні бойових дій та оцінку завданої шкоди, щоб у майбутньому виставити рахунок країні-агресору у міжнародному суді. Крім того, необхідно визначити, які землі були забруднені та заборонити будь-яке господарське використання. «Має бути розроблена спеціальна програма відновлення цих територій […]. Території, які забруднені і потребують десятиліть для відновлення, зокрема, сільськогосподарські землі, мають бути законсервовані і не використовуватися, тому що продукти, вирощені на ній, також будуть забруднені», – зазначила Катерина Норенко. Також радять відновити екологічну лабораторію на базі Міністерства оборони, прийняти доктрину екологічної безпеки України як складову національної безпеки.
Також важливо виділити ресурси на ґрунтовні наукові дослідження імовірних наслідків для України від зміни клімату, щоб враховувати ці нові реалії у плануванні державної політики і господарської діяльності, зазначила Софія Шутяк, провідний юрисконсульт МБО «Екологія – Право – Людина».
