23 липня у Верховній Раді відбувся круглий стіл щодо національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів (СТВ).
Захід під головуванням народного депутата України Лесі Василенко відбувався в форматі обговорення презентації від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України за участі парламентаріїв, урядовців, представників громадського сектору тощо. В обговоренні торкнулися таких питань, як механізми зменшення викидів, якими мають бути податок та система торгівлі квотами.
Йшлося також про необхідні законодавчі зміни та ініціативи для запровадження національної СТВ та її узгодження з європейськими нормами.
Варто зазначити, що відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Україна взяла на себе низку зобов’язань щодо формування та реалізації державної політики в сфері зміни клімату, зокрема, у частині імплементації положень Директиви No2003/87/CC про встановлення системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, а також низки її невід’ємних складових. Станом на сьогодні цим інструментом охоплено 35 країн. Для України така система є абсолютно новим інструментом реалізації державної політики в сфері зміни клімату, відтак її впровадження вимагатиме значних перетворень та створення цілої низки правових, інституціональних та організаційних передумов, зазначалось під час круглого столу.
Учасники зібрання також наголошували на тому, що для того, аби стимулювати скорочення викидів парникових газів, потрібно встановити обмеження та визначити необхідну кількість квот або дозволів, які мають бути правильно розподілені, а безпосередня торгівля повинна базуватися лише на основі даних, отриманих у результаті функціонування системи моніторингу, звітності та верифікації викидів.
Як зазначила заступниця міністра захисту довкілля та природних ресурсів Ірина Ставчук, всі завдання щодо запровадження в Україні системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (МЗВ) виконуються відповідно до планів.
Водночас, щоб система повноцінно запрацювала, потрібно здійснити низку підготовчих заходів. Серед основних — розроблення та прийняття нормативно-правових актів, розроблення методики, а також створення органу чи підрозділу, якому буде делеговано відповідні функції.
Наголошувалося також на тому, що одним з серйозних недоліків вітчизняної СТВ є її функціональна низька ліквідність через високу монополізацію енергетичного сектору. Також зазначалось, що запровадження СТВ досить капіталоємний проект, а отож потребує підтримки ззовні, зокрема Світового банку тощо. Варто також звернутися до досвіду інших країн, зокрема Польщі, особливо у напрацюванні закону про торгівлю викидами парникових газів та приведення у відповідність з ним нормативних урядових і відомчих актів.
Що ж стосується екологічного податку, який функціонує нині, то учасники відеоконференцїї наголосили: такий податок поки що має бути, проте кошти, отримані від нього, повинні спрямовуватися не в загальний бюджет, як це
відбувається нині, а на конкретні проекти зі збереження довкілля. Також варто зазначити, що оскільки СТВ та оподаткування викидів СО2 тісно пов’язані між собою, відповідно у державі має бути комплексний підхід до цього, при цьому мета має бути одна — скорочення викидів.
Підбиваючи підсумки зібрання, Леся Василенко наголосила, що тема, винесена на розгляд круглого столу, потребує серйозної роботи, проте маємо розуміти, що вирішення питання безпечного довкілля — це запорука якості життя нинішнього та майбутнього поколінь.
