Міненерго спільно з Держенергоефективності, Українсько-данським енергетичним центром та іншими партнерами розробили законопроект, який передбачає зміни до Бюджетного кодексу України для забезпечення гарантованого джерела фінансування енергомодернізації підприємств України.
Тексту законопроекту Міненерго не опублікувало.
“Законопроектом передбачається запровадити механізм використання коштів із податку на викиди СО2 як джерело співфінансування енергоефективних заходів на підприємствах”, – вказано в повідомленні відомства.
Для реалізації даної ініціативи пропонується створити Державний фонд енергоефективної модернізації підприємств, який зможе:
• акумулювати надходження з податку на викиди СО2, а це близько 900 млн грн, які наразі не мають цільового призначення і щороку йдуть у загальний фонд держбюджету;
• надавати підприємствам компенсацію частини кредитів на закупівлю енергоефективного обладнання.
Протягом січня – квітня цього року стаціонарними підприємствами було сплачено до державного бюджету майже 330 млн грн податків за викиди вуглекислого газу.
Раніше Екопростір писав про подібний законопроект, розроблений Держенергоефективності.
Як приклад наводився досвід таких країн як Фінляндія, Данія, Великобританія, Швеція, які збільшували ставки податків на викиди парникових заходів з одночасним запровадженням механізмів цільового використання коштів.
“Для промислових підприємств це стало стимулом як до раціонального використання енергії, так і до оптимізації технологічних процесів на виробництві, запровадження енергоефективних заходів та відновлювальної енергетики”, – йдеться в тексті пояснювальної записки до законопроекту.
Автори законопроекту запевняють, що його прийняття забезпечить можливість безперервного фінансування енергоефективних заходів та прозорість механізму витрачання коштів.
Як відбуватиметься оцінка та відбір проектів на фінансування, визначатиме Кабінет Міністрів України.
У презентації Держенергоефективності наголошувалося, що кошти з Фонду отримають підприємства виключно на компенсацію частини кредиту за реалізовані заходи з енергоефективності (встановлення відповідного обладнення, енергоефективних інженерних систем, впровадження систем обліку води та управління технологічними витратами води та енергії, впровадження системи енергоменеджменту відповідно до ISO 50001, здійснення термомодернізації виробництва та адміністративних будівель). Окупність таких заходів має бути від 1 до 5 років та супроводжуватися зменшенням питомого споживання енергії.
Участь у програмі зможуть взяти всі підприємства, що сплачують податок на СО2.
Малі підприємства зможуть компенсувати до 50% кредиту з граничною сумою коменсації 1 млн грн. Середні – до 40% кредиту та до 2,5 млн грн компенсації. Великі – до 30% та 5 млн грн.
Розробники законопроекту підкріплюють до обгрунтування дослідження проекту GIZ “Оцінка економічного ефекту від підвищення в Україні ставки податку за викиди двоокису вуглецю стаціонарними джерелами емісії парникових газів“. Згідно з цим дослідженням, спрямування податкових надходжень від сплати податку за викиди СО2 на покриття частини тіла кредитів для реалізації проектів енергоефективності у промисловості сприятиме пришвидшенню темпів зростання реального ВВП на 0,65% до 2023 року.
Водночас, автори зазначають, що просте підняття податку на викиди СО2 без цільового використання залучених коштів (до 10 грн/т, як це відбулося в 2019 році) матиме від’ємний чистий ефект податкових надходжень.
Справді, в дослідженні GIZ йдеться про необхідність цільового використання коштів вуглецевого податку (це стосується не лише податку за викиди СО2, а й усіх екологічних податків, – прим. ред.). Але як механізм використання згадується покриття частини тіла кредитів (а не пряме співфінансування заходів, як це вказано в законопроекті). Звісно, цю частину може деталізувати відповідна Поставнова КМУ, яка визначатиме порядок витрачання таких коштів.
Автори дослідження акцентують увагу, що загальний ефект від використання податку на викиди СО2 залежить від ставки самого податку та форми використання коштів – прямого фінансування чи коменсації частини тіла кредиту на заходи з енергомодернізації.
Попри оптимістичні прогнози в презентації Держенергоефективності до проекту закону, його положення на той час не містили цих деталей, наприклад про виключне спрямування коштів на покриття частини кредиту. Чи вдасться реалізувати бачення розробників законопроекту на практиці буде залежати виключно від того, що закладе в механізми використання коштів вуглцевого податку Кабінет міністрів України. Звісно, якщо законопроект дійде до Верховної Ради та його ухвалять.
