Як монополії впливають на український ринок енергетики? Що чекати українцям від запуску ринку газу? Як ефективно трансформувати вугільний сектор? Ці та інші питання обговорювали учасники онлайн-заходу «Регіональне обговорення реформ: енергетичний сектор», організованого Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ 7 липня.
Ідея об’єднання міністерств енергетики та екології в єдине Міністерство енергетики та захисту довкілля у 2019 році не була новою у європейській практиці. Адже екологічні (кліматичні) та енергетичні питання тісно пов’язані між собою. Проте для грамотного об’єднання цих міністерств потрібен час, якого не було при «турборежимі». Про це говорила Анна Акерман, членикня правління Центру екологічних ініціатив «Екодія» та співавторка драфту аналітичного брифу «Енергетика» під час презентації документу.
«Екологічні проблеми — це виклик нашого часу. Ми бачимо, як «зелені» партії здобувають усе більшу підтримку на виборах у країнах Євросоюзу», — каже Акерман.
ЄС поставив перед собою мету досягти вуглецевої нейтральності до 2050 року. В Україні попереднє Мінекоенерго представило концепцію «зеленого» енергетичного переходу до 2050 року. Але цей документ поки залишається на стадії обговорення, наголошує експертка.
Енергетичний сектор — вотчина монополій?
В енергетичному секторі України наявна значна проблема з олігархічними монополіями, які затягують ухвалення невигідних для них законопроектів. Про це розповів Олександр Маріковський, Заступник голови Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування.
«Наявність монополій не стимулює ринок і не утворює ефективний тариф», — пояснює депутат, додавши, що пропозиція допустити на український ринок російський газ спрямована на демонополізацію вітчизняного ринку.
Але сектор відновлюваної енергетики є унікальним диверсифікованим ринком, запевняє Олександра Гуменюк, директорка Європейсько-українського енергетичного агентства.
«30 % на цьому ринку займає малий бізнес, 30 % — іноземні інвестори, 30 % — олігархічні підприємства, і ще 10 % — приватні домогосподарства», — наводить дані експертка.
Вугільний сектор: ліквідувати не можна дотувати
Державний вугільний сектор повністю залежить від дотацій, звертає увагу Костянтин Криницький, керівник відділу енергетики «Екодії».
Він запропонував три кроки для ефективної трансформації вугільного сектору:
- відмова від дотацій;
- постійний діалог із громадами, які залежать від державних шахт і активне залучення місцевого населення;
- створення профільної комісії за участі представників влади, експертів і науковців.
Вікторія Гриб, членкиня Комітету Верховної Ради з питань енергетики та житво-комунальних послуг, головною проблемою в трансформації вугільної галузі назвала відсутність у держави розуміння того, скільки вугілля необхідно використовувати в короткостроковій і довгостроковій перспективах.
«Необхідні кошти на створення проектного офісу, який би це прорахував. Без цього ми не зможемо провести трансформацію. Люди мають знати, скільки ще може функціонувати шахта, на якій вони працюють», — вважає депутатка.
Що чекає на українців після відкриття ринку газу?
Відкриття ринку газу для населення, яке перенесли з травня на серпень — це не тільки відповідальність України щодо зобов’язань перед ЄС, а й можливість для українців нарешті отримати конкурентну ціну на газ. На це звертає увагу Олена Павленко, директорка аналітичного центру DiXi Group і співавторка аналітичного брифу.
Зволікати із запуском ринку газу для населення більше не можна.
«Але спочатку треба переконатися, що всі правила цього ринку добре прописані. Щоб уникнути проблем, які виникли при відкритті ринку електроенергії», — попереджає експертка.
Регулятор на ринку газу має бути незалежним і не відноситися до виконавчої влади. А це потребує внесення змін до Конституції, резюмує Павленко.
Від синхронізації правил і процедур українського ринку газу з європейськими будуть залежати пропозиції для споживачів, звертає увагу Тетяна Бойко, координаторка житлово-комунальних та енергетичних програм «Опори».
«Зараз незалежні постачальники готують свої пропозиції для споживачів, які будуть відрізнятися за термінами постачання, умовами та сервісами. У майбутньому ці пропозиції можуть різнитися й за ціною. А якість пропозицій буде залежати від кількості постачальників», — пояснює експертка, додавши, що зараз для цього є сприятливі умови, як-то рекордно низька ціна на газ.
«Зелена» енергетика: що робити з екоподатком?
В Україні зараз спостерігається найважча за останні 20 років криза у сфері енергетиці, впевнена Вікторія Гриб. Для запобігання поглибленню цієї кризи вона закликала Парламент якомога швидше ухвалити в другому читанні законопроект про «зелену» енергетику. Її іншою пропозицією було покривати зобов’язання держави перед «зеленими» інвесторами за рахунок екологічного податку.
«Зараз із «зеленої» енергетики роблять «страшилку» для населення: нібито через неї зростають ціни на електроенергію», — говорить Гриб.
У свою чергу, Олександр Маріковський назвав екологічний податок у його чинному вигляді неефективним, адже для багатьох підприємств він непомітний.
«Цей податок має бути мотиватором переходу на відновлювану енергетику», — звертає увагу нардеп.
Громадськість у регіонах і органи місцевого самоврядування пропонують залишити екоподаток на місцях для реалізації місцевих природоохоронних програм, висловлює позицію регіонів Тетяна Жавжарова, голова ГО Ecosense (Запоріжжя).
Екоподаток не має бути компенсацією виробникам ВДЕ, його слід спрямувати на всі природоохоронні заходи, запропонувала представниця Експертної ради при Міненерго Світлана Гринчук.
Енергетичний вимір відносин Україна-ЄС
Інший важливий аспект — синхронізація українського енергетичного сектору з вимогами Євросоюзу. Законопроект «Про енергетичну ефективність», який імплементує директиву ЄС 2012/27, Міненерго доопрацювало та спрямувало до Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства для перевірки на відповідність вимог ЄС, говорить заступник Міністра енергетики з питань євроінтеграції Ярослав Демченков.
«Пріоритетом для Міненерго є стратегічне партнерство з ЄС у галузі енергетики, яке буде спрямоване на продовження реформ енергетичного сектора для зміцнення енергетичної безпеки, подальшого розвитку сектору з урахуванням мінімізації негативного впливу на довкілля та інтеграції енергетичних ринків України з ринками ЄС», — пояснює заступник міністра.
У сфері енергетиці Євросоюз грає в довгу, тоді як Україна — у коротку: у нашій країні досі відсутні сталі політики та правила. На це звертає увагу Олексій Хабатюк, заступник директора Департаменту енергоефективності, НАК «Нафтогаз України».
ЄЄ навіть планує запровадити санкції на імпорт продукцію з інших держав, для виготовлення якої використовується певний відсоток карбонової енергетики, наводить приклад Хабатюк.
Яка доля чекає на нафтовий сектор?
Провідна роль нафтового сегменту збережеться щонайменше до 2040 року. Про це говорив член Експертної ради при Міненерго Геннадій Рябцев.
Він назвав 3 ключові напрями в сфері нафтової промисловості:
- стимулювання видобутку та забезпечення її прозорості;
- гарантування безпечності моторного палива;
- створення запасів на випадок раптового переривання постачань нафтових енергоносіїв.
Але прогрес спостерігається лише у сфері спрощення видобутку.
«Забезпечення якості палива взагалі відсутнє в порядку денному. Також спостерігаємо неефективне витрачання коштів міжнародної допомоги щодо створення запасів нафти та нафтопродуктів», — підсумовує експерт.
Ключові рекомендації для влади щодо пріоритетних дій на 2020–2021 роки, зазначені в аналітичному брифі:
- Доступність та енергетична ефективність:
- забезпечення споживачів енергетичними ресурсами за доступними цінами, слідуючи принципам захисту вразливих споживачів, енергетичної ефективності та мінімізації негативного впливу на довкілля;
- реалізація Закону «Про комерційний облік» як основний крок до початку впровадження енергоефективних заходів у житловому секторі;
- ухвалення Закону «Про енергетичну ефективність», що забезпечить істотний прогрес у ліквідації прогалин в імплементації Директиви 2012/27/ЄС.
- Конкурентність енергетичних ринків:
- завершення реформи ринку електроенергії: повний перехід від моделі пула з єдиним покупцем ДП «Енергоринок» до вільного ринку та біржової торгівлі електроенергією
- завершення реформи ринку газу: повна лібералізація ринку постачання газу побутовим споживачам
- забезпечення конкуренції на ринках з відкритим доступом нових гравців.
3.3. Скасування державних дотацій та субсидій:
- утворення цін на енергетичних ринках на основі балансу попиту та пропозиції, відмова від державного субсидіювання сектору;
- повна монетизація субсидій та пільг для населення.
3.4. Прозорість та відкритість:
- забезпечення політичної та економічної незалежності НКРЕКП;
- забезпечення прозорого функціонування енергетичного сектору, включно з належним управлінням природними ресурсами, а також належним та комплексним відкриттям даних.
- реалізація Закону «Про забезпечення прозорості у видобувних галузях».
3.5. Поліпшення координації політики:
- забезпечення узгодженості між стратегічними документами та ключовими інституціями галузі;
- налагодження ефективної взаємодії та сприяння належному врядуванню між усіма державними інституціями, що відповідальні за розробку та впровадження державної політики в секторі;
- інтеграція енергетичних та екологічних стратегій, стимулювання скорочення викидів виробниками енергії.
3.6. Енергетична незалежність:
- нарощування виробництва енергії з власних енергетичних ресурсів, з пріоритетом розвитку відновлюваних джерел;
- постійний діалог з громадами вугледобувних регіонів, сприяння соціальному розвитку через ухвалення програм соціально-економічної підтримки регіонів, у яких закриваються шахти, та створення спеціальної Комісії зі структурних змін, до якої будуть входити представники державної влади та місцевого самоврядування, бізнесу, науки, профспілок та неурядових організацій;
- забезпечення сталого та ефективного використання енергетичної інфраструктури, зокрема газотранспортної системи.
Відеозапис дискусії доступний за посиланням
