Проблеми у сфері охорони довкілля не повинні відступати на задній план діяльності уряду.
Про це зазначають 18 екологічних організацій у своїй заяві до Кабінету Міністрів України.
“Україна має критичний техногенний спадок від наймасштабнішої у світі радіаційної аварії на Чорнобильський АЕС та наростаючого соціально-економічного та екологічного колапсу регіонів видобутку вугілля. В нашій державі не існує сучасної системи контролю викидів забруднювальних речовин та моніторингу за станом довкілля. Країна досі не маємо організованої системи поводження з побутовими та промисловими відходами тощо. Проблеми забруднення довкілля та наслідки зміни клімату вже очевидні для кожного українця”, – йдеться у тексті.
Екоактивісти у зверненні пояснюють чому потрібне Міністерство захисту довкілля. На їхнє переконання, існує прямий конфлікт інтересів між напрямком, що є головним забруднювачем навколишнього середовища – енергетикою, та власне, інтересами довкілля та громадського здоров’я.
І сьогодні не залишилося жодної причини сподіватися, що таке об’єднання може бути на користь конституційним правам українців на чисте та безпечне для життя та здоров’я довкілля.
Чому?
- Бо це прямий конфлікт інтересів між напрямком, що є головним забруднювачем навколишнього середовища – енергетикою, та власне, інтересами довкілля та громадського здоров’я. Зокрема, функції міністерства щодо підписання УРП (угод про розподіл продукції) від нарощування видобутку викопного палива можуть посунути або навіть скасувати заходи зі скорочення викидів парникових газів.
- Стратегічна екологічна оцінка планів та програм державного значення, так само як оцінка впливу на довкілля, має здійснюватися незалежним міністерством, а не тим самим, що підписує відповідні угоди по інфраструктурним проектам та має у підпорядкуванні державні енергетичні компанії (Енергоатом, Укргідоенерго).
- Розвиток мережі природно-заповідного фонду, які підтримують біорізноманіття у країні, потребують постійного фінансового забезпечення, відповідної інституційної розбудови та пошуку міжнародної природоохоронної допомоги, що вимагає якісних виконавців та тісної співпраці із відповідними донорами й природоохоронними інституціями. На жаль, проблемою є забезпечення національного фінансування для охорони природи, оскільки стратегія поступається тактиці – охорона природи поступається енергетиці.
- Критично важливим на сьогодні також стоїть питання щодо наближення (апроксимації) українського законодавства до Директив ЄС. Природоохоронний блок складають, в тому числі, складні до виконання Оселищна та Пташина Директиви, їх реалізація потребує реформаторських змін діяльності природоохоронних інституцій.
- В Україні сильно, більше ніж в інших державах порушене співвідношення між агроугіддями і природними територіями. Без масштабної консервації земель і переведення деградованої ріллі в природні ландшафти, ми ніяк не зупинимо ні втрату річок ні опустелювання.
- В Україні досі масштабно знищуються природні оселища, охороняти які Україна зобов’язалась, ратифікувавши міжнародні угоди та підписавши угоду про асоціацію з ЄС: масштабно розорюються останні природні степи і луки, осушуються та розробляються торфовища, видобувається бурштин, вирубуються ліси природного походження та старовікові ліси, що мають найбільшу цінність для біорізноманіття.
- В країні відсутній моніторинг довкілля. Зокрема, система моніторингу якості повітря не відповідає Європейським Директивам та вимогам сучасності. Держава не моніторить викиди промислових підприємств у безперервному режимі.
“Ми вимагаємо від уряду створити самостійне Міністерство захисту довкілля задля створення потужного екологічного адвокатування в уряді. Також ми звертаємось до президента за політичною підтримкою цього важливого рішення”, – йдеться у зверненні.
