ГО “ЦПІД” опитав експертів які вони бачать тренди екологічної політики у 2020 року, та які очікування мають – як в Україні, так і в світі. Екопростір залюбки поділяє та ділиться з читачами прогнозами експертів ЦПІД.
Анатолій Куцевол
За останні роки всі ми навчилися жити в світі постійних змін та турбулентностей, в цьому році ще додався «турбо режим», однак за моїми відчуттями якраз початок 2020 вже не буде таким спішним. Очікую уповільнення процесів прийняття рішень, можливо, навіть буде момент перегляду вже прийнятих позицій. Відчутніше стане кадровий голод.
Щодо глобальних трендів екологічної політики маємо високі очікування щодо роботи комітету екологічної політики, яким було розпочато активну роботу одночасно в кількох непростих напрямках. Мінекоенерго має свій To do list, та очікувано рухатиметься по ньому. Громадськість у свою чергу точно не буде зволікати і візьме на себе ініціативу там де утворюватимуться змістовні прогалини.
Наталія Васильєва
2020 обіцяє бути незвичайним роком не лише через магію чисел та додатковий день у лютому, але і через очікуване продовження багатьох політичних «серіалів» таких як Брекзіт та імпічмент президента США Дональда Трампа. Варіанти фіналів можуть бути найнеочікуванішими. Власне тоді, коли я пишу ці слова, парламентарі палати Спільнот Сполученого Королівства проголосували за прийняття угоди, запропонованої Борисом Джонсоном. Тепер можна лише робити ставки на те, як події розгорнуться далі.
Для мене як людини, що живе на дві країни, важливо як те, що відбувається в Україні, так і в Великій Британії, а точніше в Шотландії. В Україні очікую продовження реформ, боротьбу різних політичних сил і продовження руху у заданому векторі євроатлантичної інтеграції. В Шотландії, імовірно, рух за незалежність набере нових обертів та форм.
Сфера міжнародної кліматичної політики під кінець поточного року залишила багато розчарованих та незадоволених результатами конференції сторін Міжнародної конвенції ООН щодо зміни клімату у Мадриді. Тепер формуються нові очікування щодо Конференції сторін у Глазго в кінці 2020 року. Не зважаючи на лідерську позицію Британії щодо кліматичних дій, наразі у уряду є багато інших гарячих питань, тому чи будуть результати COP26 у листопаді прийдешнього року такими визначними як паризькі 2015-го року, залишається невідомим. Тож, запасаємось терпінням та робимо ставки.
Володимир Білоконь
Очікування:
1. Прийняття проекту Стратегії розвитку водної політики України до 2050 року.
2. Відкриття як не менше 3-х лабораторій Держводагентства, які матимуть спроможність виконувати моніторинг усіх 45-ти пріоритетних речовин, відповідно до ВРД.
3. Завершення реформи Держводагентства з функціональним розділенням функцій реалізації державної водної політики від таких, що містять складову з надання господарських послуг.
4. За результатами перших підготовлених розділів ПУРБ щодо економічного аналізу, започаткування в громадянському суспільстві широких дискусій з метою переоцінки вартості водних ресурсів та вартості водних послуг.
5. Створення правових підстав для введення організаційних засад з реалізації морської природоохоронної політики, а також здійснення інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом у частині управління підземними водами.
Олександра Азархіна
Людству ніколи не вибратися із пастки самореалізуємого пророцтва, і навіть у швидкоплинному світі 20-х років ХХ століття – до цього потрібно просто звикнути. В 2020 очікую зростання уваги до глобальної кліматичної кризи, поглиблення прірви між багатими та бідними – країнами, верствами, навіть районами міст. Безумовно, очікується більша політизація тематики захисту довкілля, а значить нам усім треба бути особливо уважними та намагатися розрізняти популістичні заяви від реальних кроків, які відповідатимуть принципам та цілям сталого розвитку.
В Україні перемальовується мапа екологічних реформ, за якою країна йшла останні 5 років, і поки ще різні майстри долучаються до її творення, може розмитися фокус із ключових викликів – відсутність єдиних принципів, на яких будується екологічна політика та оцінки ефективності реалізованих заходів. Адже усі наші біди – забруднене повітря, вода та ґрунти є наслідками бездумних та непослідовних рішень, продиктованих лише короткостроковими бізнес-цілями. На жаль, сьогодні ті, хто опікуються довкіллям, часто будують свої плани саме за такими ж принципами, але їхня благородна мета може бути похована шляхом її досягнення.
Світлана Сушко
Суспільний інтерес та прагнення українців жити в чистому довкіллі яскраво демонструє кількість законопроектів, що потрапили до ВРУ за останні півроку 2019. Основні екологічні теми, такі як відновлювані види енергії, сміття, якість повітря, захист тварин продовжать набирати обертів у 2020 році.
Попри всі намагання знайти консенсус та пошуки «ідеального» закону про відходи, який влаштує всіх, або хоча б більшість для прийняття рішення, ажіотаж навколо законопроектів про відходи та створення життєздатного механізму стимулювання до зменшення захоронення сміття, очевидно продовжиться в 2020 році.
Не менш гучною темою наприкінці року стало оприлюднення законопроекту про запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення, що змінює дозвільну систему у сфері охорони навколишнього середовища для великих забруднювачів. Документ розроблено за зразком європейського законодавства та вводить низку нових правил для великої промисловості України. Передбачається, що у 2020 році законопроект буде розглянуто ВРУ, а робота над створенням нової системи дозволів (низка постанов для реалізації закону, електронна система для звітності та отримання інтегрованого дозволу, забезпечення участі громадськості та ін.) продовжиться.
Екологічний рух щодо захисту тварин також показав чудові результати у 2019 році, зокрема щодо гучних заяв власників фабрики про припинення виробництва фуа-гри в Україні та використання травматичних технологій відгодовування тварин. Слідом за європейськими тенденціями щодо закриття хутряних ферм, українські активісти боряться за підтримку законопроекту «ХутроOFF №2360», що передбачає заборону знущання над тваринами задля діяльності хутряних фабрик в Україні. Боротьба за визволення тварин з цирків та недобросовісного утримання у приватній власності також триватиме як на законодавчому рівні, так і на рівні судової системи окремих успішних судових рішень.
Варто зазначити, що з прийняттям рішення про об’єднання двох міністерств (Мінприроди і Міненерго) екологічні питання не отримали позитивного поштовху до вирішення, а екологічна спільнота активізувала зусилля для передачі напрацювань на розгляд нового парламенту. І хоча, серед основних напрямів роботи уряд визначив розвиток людського капіталу та економіки, євроінтеграцію, безпеку та рівень комфорту життя громадян, однією з цілей діяльності уряду, зокрема і в 2020 році визначено: «Українець живе у сприятливому та чистому навколишньому середовищі», що дає надію на розвиток та посилення екологічної політики України.
Оксана Абдулоєва
Через два досить простих закони – «Про оцінку впливу на довкілля» і «Про стратегічну екологічну оцінку» – ми, громадяни, вперше в історії держави отримали фізично відчутний інструмент брати участь у соціально-економічному розвитку. Кожна окрема процедура ОВД та СЕО має досягнути такого стандарту, щоб робити наше місто, регіон чи державу в цілому ще на один щабель більш сталими і безпечними, дружніми до людей та природи. Для цього нам треба вчитися ефективно користуватися інструментами ОВД та СЕО: ставати екологічно більш грамотними, усвідомлювати наші екологічні права та відстоювати їх, пам’ятати про «ефект метелика» від кожної нашої дії по відношенню до довкілля, і про наших внуків, які не менше за нас заслуговують на те, щоб тут, в Україні, побачити вікову діброву або скупатися в річці без хімзахисту.
Якщо громадськість в черговий раз розслабиться і вирішить, що однієї лише появи двох нових законів достатньо, аби гарантувати захист довкілля, що у кожному конкретному інвестиційному проекті відстоювати права громадян на здорове і безпечне довкілля зобов’язаний лише орган влади, хто б це не був – міністерство, місцева держадміністрація, екоінспекція тощо, бо ми за це сплачуємо податки, то нас знову пошиють в дурні, а самі процедури – перетворять в чергову «кормушку» для чиновників і показуху для влади. ОВД запроваджена не лише і не стільки для того, щоб держава наглядала за новими проектами.
Не менш високою ціллю має стати участь громад і громадськості у кожній справі з ОВД та СЕО; громадськість має вчитися і прагнути розподіляти відповідальність за прийняте рішення з органами влади. Тільки в такій атмосфері заводи, ферми, шахти, кар’єри і девелопмент-проекти почнуть рахуватися з людьми, їхніми потребами і невід’ємними правами. Більше того, кожен новий проект, як і кожна нова програма або план мають враховувати потреби та інтереси найбільш вразливих груп населення. Лише за такої умови органи влади, що готують плани, програми та зміни до містобудівної документації, будуть відчувати реальний контроль будь-якого прийнятого ними рішення. У найближчий рік і владі, і активній громадськості варто поставити собі за ціль участь громадян щонайменше у кожній третій справі з ОВД та СЕО (зараз громадськість бере участь заледве у кожній сьомій справі з ОВД), а також поширення грамотності з екологічного права.
Вікторія Яшкіна
У новому році лідерство у формуванні екологічної політики стійко закріпиться за профільним Парламентським комітетом, що також змінить звичний нам процес формування політики, в якій останні роки ключову роль грало колишнє Мінприроди. Проте, екологічних реформ планується чимало.
В реорганізованому Мінекоенерго закладено чіткий вектор енергетично-кліматичної політики, який буде підтверджено в роботі над так званим «зеленим» переходом та Інтегрованим енергетичним та кліматичним планом. Останній, ймовірно, буде також включати оновлені національні цілі з енергоефективності та відновлюваної енергетики. У 2020 також анонсовано перегляд Національно-визначеного внеску від України до Паризької угоди, в якій також буде закладено нове бачення міністерства з інструментів політики, які допоможуть досягти нових цілей зі скорочення викидів.
Топ-темою, з якої розпочнеться новий політичний сезон, звісно, буде довгоочікуваний рамковий законопроєкт про відходи. Чи отримає перемогу євроінтеграційний проєкт під номером 2207-1, та чи зможе загальмувати процес його розгляду альтернативний 2207-2 – дізнаємось вже у січні. Країна також чекатиме розгляду проєктів законів, які врегулюють поводження з батареями та акумуляторами, а також з відходами електронного та електричного обладнання. Окрема історія – законопроєкт про відходи тари та упаковки, в який також можна було б закласти питання скорочення споживання одноразового пластику та поліетиленових пакетів. Адже не виключено, що у другому читанні Рада ухвалить проєкт закону про обмеження обігу пластикових пакетів, в який не закладено системного вирішення проблеми, а лиш ринкове обмеження на певні види пакетів.
Важливо, що нова влада країни заклала в пріоритети діяльності євроінтеграцію, тому чекаємо нових рішень з реформами та принципами з європейських Директив. Особливо – впровадження інтегрованого екологічного дозволу («Про запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення). Чи будуть підприємства працювати з чітким дотриманням екологічних вимог також буде залежати від успішності реформування Державної екологічної інспекції. В цьому році на розгляд чекатимуть ще два законопроєкти, які матимуть потенціал закласти фундамент для нової системи екологічної відповідальності в країні – про екологічний моніторинг та про екологічний контроль.
З 1 січня вступає в силу нова Стратегія екологічної політики до 2030 року з чіткими вимірюваними показниками її результативності, тому важливою буде консолідація всіх гравців екологічної політики – Уряду, Парламенту, громадянського суспільства та бізнесу задля її успішної реалізації.
