Державне агентство з питань енергоефективності та енергозбереження розробило законопроект, яким встановлюється механізм повернення коштів зі сплати податку за викиди вуглецевого газу (СО2) підприємствам енергетичної галузі під проекти з енергомодернізації.
Як свідчить копія документу, якою володіє редакція Екопростору, проект закону направлено на розгляд міністру енергетики та захисту довкілля Олексію Оржелю.
Документом пропонується створити Державний фонд енергоефективної модернізації підприємств у складі спеціального фонду Державного бюджету України. За оцінками, щорічні надходження до Фонду складатимуть 1,2 млрд грн, а до 2030 року Фонд зможе простимулювати залучення підприємствами кредитів на загальну суму понад 25 млрд грн та компенсувати з державного бюджету понад 12 млрд грн.
Наповнюватися цей Фонд має у повному обсязі з коштів екологічного податку за викиди CO2 з 1 січня 2020 року.
Кошти з Фонду направлятимуть на співфінансування проектів чи заходів суб’єктів господарювання на території України, що спрямовані на підвищення рівня енергоефективності та енергозбереження.
В обгрунтуванні на розроблення та ухвалення такого законопроекту розробники посилаються на зобов’язання України у рамках Угоди про заснування Енергетичного Співтовариства, де “стимулювання енергоефективності у промисловому секторі є важливим внеском у загальне скорочення енергоємності в країні“.
Як приклад наводиться досвід таких країн як Фінляндія, Данія, Великобританія, Швеція, які збільшували ставки податків на викиди парникових заходів з одночасним запровадженням механізмів цільового використання коштів.
“Для промислових підприємств це стало стимулом як до раціонального використання енергії, так і до оптимізації технологічних процесів на виробництві, запровадження енергоефективних заходів та відновлювальної енергетики”, – йдеться в тексті пояснювальної записки до законопроекту.
Автори законопроекту запевняють, що його прийняття забезпечить можливість безперервного фінансування енергоефективних заходів та прозорість механізму витрачання коштів.
Як відбуватиметься оцінка та відбір проектів на фінансування, визначатиме Кабінет Міністрів України.
За кадром
Багато суттєвих уточнень до тексту законопроекту чи пояснювальної записки не увійшло, але вони надавалися разом з пакетом документів у листі до пана Оржеля.
Зокрема, у презентації Держенергоефективності наголошується, що кошти з Фонду отримають підприємства виключно на компенсацію частини кредиту за реалізовані заходи з енергоефективності (встановлення відповідного обладнення, енергоефективних інженерних систем, впровадження систем обліку води та управління технологічними витратами води та енергії, впровадження системи енергоменеджменту відповідно до ISO 50001, здійснення термомодернізації виробництва та адміністративних будівель). Окупність таких заходів має бути від 1 до 5 років та супроводжуватися зменшенням питомого споживання енергії.
Участь у програмі зможуть взяти всі підприємства, що сплачують податок на СО2.
Малі підприємства зможуть компенсувати до 50% кредиту з граничною сумою коменсації 1 млн грн. Середні – до 40% кредиту та до 2,5 млн грн компенсації. Великі – до 30% та 5 млн грн.
Схожа схема діє в Данії. Підприємства – платники податку на викиди вуглецю мають можливість отримати податкову пільгу, якщо укладуть добровільну угоду з Енергетичним агентством Данії, й за нею – можливість отримати субсидії (30% від суми інвестицій) на проекти з енергозбереження з окупністю не більше 4 років.
Аналітичний бекграунд
Розробники законопроекту підкріплюють до обгрунтування дослідження проекту GIZ “Оцінка економічного ефекту від підвищення в Україні ставки податку за викиди двоокису вуглецю стаціонарними джерелами емісії парникових газів“. Згідно з цим дослідженням, спрямування податкових надходжень від сплати податку за викиди СО2 на покриття частини тіла кредитів для реалізації проектів енергоефективності у промисловості сприятиме пришвидшенню темпів зростання реального ВВП на 0,65% до 2023 року.
Водночас, автори зазначають, що просте підняття податку на викиди СО2 без цільового використання залучених коштів (до 10 грн/т, як це відбулося в 2019 році) матиме від’ємний чистий ефект податкових надходжень.
Справді, в дослідженні GIZ йдеться про необхідність цільового використання коштів вуглецевого податку (це стосується не лише податку за викиди СО2, а й усіх екологічних податків, – прим. ред.). Але як механізм використання згадується покриття частини тіла кредитів (а не пряме співфінансування заходів, як це вказано в законопроекті). Звісно, цю частину може деталізувати відповідна Поставнова КМУ, яка визначатиме порядок витрачання таких коштів.
Автори дослідження акцентують увагу, що загальний ефект від використання податку на викиди СО2 залежить від ставки самого податку та форми використання коштів – прямого фінансування чи коменсації частини тіла кредиту на заходи з енергомодернізації.
Попри оптимістичні прогнози в презентації Держенергоефективності до проекту закону, його положення наразі не містять цих деталей, наприклад про виключне спрямування коштів на покриття частини кредиту. Чи вдасться реалізувати бачення розробників законопроекту на практиці буде залежати виключно від того, що закладе в механізми використання коштів вуглцевого податку Кабінет міністрів України. Звісно, якщо законопроект дійде до Верховної Ради та його ухвалять.
